Що буде встановлено на місці пам’ятника?


28 вересня у Харкові на майдані Свободи відбувся демонтаж пам’ятника Леніну і зараз про пам’ятник нагадує лише постамент. Власне, В.І.Ленін ніколи не бував у Харкові, цей пам’ятник був нагадуванням про радянський період в історії міста, він багатьох дратував і рано чи пізно його мали демонтувати. Можливо, його треба було демонтувати у якийсь більш цивілізований спосіб, проте демонтаж відбувся, відновлювати пам’ятник, найвірогідніше, вже ніхто не буде, і тому перед керівництвом міста рано чи пізно постане питання: що поставити на місці демонтованого пам’ятника, чи може, не ставити там нічого взагалі? І тут треба згадати про один з незаслужено забутих періодів в історії Харкова, а саме про період його заснування.

На території Харкова люди селилися з давніх часів, і найбільш відомим поселенням в межах міста було поселення княжої доби Донець, або Донецьке городище. Але після монголо-татарської навали XIII століття люди покинули ці місця і майже чотириста років тут ніхто не жив. Територія нинішньої Харківської та сусідніх з нею областей, а також сусідніх областей Російської Федерації обезлюділи і ця місцевість отримала назву Дике поле.

Так тривало аж до початку визвольної війни Богдана Хмельницького проти польського поневолення, яка розпочалася у 1648 році. На початку війни повстанці одержали кілька перемог, але повної перемоги їм добитися не вдалося. В 1651 році під Берестечком козацьке військо зазнало важкої поразки, і україно-польська війна набула затяжного характеру. Для боротьби проти поляків Богдан Хмельницький заключив союз з кримським ханом, і на додачу до бід, які супроводжують кожну війну, татари майже на законних підставах отримали можливість вчиняти напади на мирне населення. І тому люди з Правобережної України почали тікати від війни і селитися на ніким не зайнятих землях Дикого поля.

kharkivska_fortetsia

Природа цієї місцевості була надзвичайно щедра, про що міг би свідчити, наприклад, суцільний куб воронезького чорнозему заввишки у сажень, виставлений на Всесвітній виставці у Парижі в 1889 році. Але проживання на цих землях було пов’язано з великою небезпекою, тому що тут пролягали шляхи, якими кримські татари здійснювали набіги на землі Московського царства, і тому перші поселення тут з’явилися лише в кінці XVI століття, коли московити почали будувати фортеці для захисту від набігів татар.

Перших переселенців до місця злиття річок Харків та Лопань в 1654 році привів “осадчий” (тобто людина, яка керувала переселенням) Іван Каркач. І хоча люди на цьому місці почали селитися на кілька років раніше, саме переселенці, яких привів Іван Каркач збудували Харківську фортецю, з якої потім почало рости місто Харків.

Формально ці землі належали Московському царству, але московська влада була номінальною; землі було вдосталь, тому переселенці займали землі стільки, скільки могли обробити і лише потім отримували грамоти на володіння землею. Переселенці приводили з собою худобу, птицю, привозили інструмент, тому на заселених ними землях швидко починали розвиватись сільске господарство та різні ремесла. Тут не було кріпацтва та релігійних утисків; московська влада була зацікавлена в заселенні цих земель, тому не обкладала переселенців податками, внаслідок чого швидко почала розвиватися торгівля, і на численних ярмарках слобожани продавали і купляли як свою, так і завезену продукцію. Обов’язковою для переселенців була лише служба у війську, але і без того військова служба була першим обов’язком переселенців і не очікуючи царських указів вони самостійно і часто своїм коштом будували фортеці для захисту від татар.U_pohid

Великі татарські напади, як наприклад, у 1680 році, відбувалися не часто, але вони були постійними і були справжнім лихом для перших переселенців. Татари нападали на численні заїмки та слобідські поселення, грабували поселенців та спалювали житло, відганяли худобу і вбивали тих, хто оборонявся. Але головною здобиччю татар був живий товар, бранці, яких вони потім продавали на численних ринках в Криму, або ж родичам полонених, якщо ті мали гроші. Тому життя на цих землях для перших слобожанців перетворилося воістину на героїчну боротьбу за власне існування.

Згодом на території нинішніх Сумської, Харківської, Луганської та суміжних з ними російських областей утворилося чотири територіально-адміністративні одиниці, а саме Сумський, Охтирський, Харківській та Острогозький полки, до яких пізніше додався ще Ізюмський полк. На чолі полку стояв полковник, який мав повну адміністративну і військову владу на території полку. Ватажками перших переселенців, під керівництвом яких було збудовано Харківську фортецю, були Максим Тимофіїв та Іван Кривошлик, але найбільш відомим слобожанцем був подільський шляхтич та козацький ватажок Іван Сірко. Родом він був з Поділля (сучасна Вінницька область), а з родиною він оселився неподалік сучасної Мерефи.
Ivan_SirkoІван Сірко брав участь у визвольній війні під керівництвом Богдана Хмельницького, виступав проти підписання Переяславської угоди, неодноразово очолював походи, в тому числі морські, на Крим та Туреччину, двічі, в 1664 та 1667 роках обирався на посаду харківського полковника і дванадцять разів був кошовим отаманом Запорізького війська. За спротив політиці Москви його було схоплено і відправлено на заслання до Сибіру, але через небезпеку турецького вторгнення його було звільнено, і в 1675 та в 1678 роках він очолював козацьке військо у походах проти турків. Довгий час Івана Сірка вважали автором листа запорожців турецькому султану.

В 1680 році під час одного з походів він дізнався про загибель дружини та обох синів, важко після цього занедужав і помер. З великим почестями запорожці поховали його на березі Дніпра.

Після того, як Слобожанщина увійшла до складу Російської імперії, а потім стала частиною СРСР, всякі згадки про козацький період в історії Харкова було ретельно вичищено, і зараз про ті часи в сучасному Харкові нагадують хіба що назви деяких вулиць в старій частині міста та українські прізвища його обрусілих мешканців.

У 2004 році цю помилку спробували виправити і на честь 350-річчя Харкова засновникам міста було встановлено пам’ятник. Проте цей пам’ятник має багато недоліків і більше схожий на якесь непорозуміння. По-перше, пам’ятник зображує зовсім не слобожанця, бо в Слобідській Україні ніхто ніколи так не одягався. По-друге, лук та стріли в ті часи використовували хіба що татари. І по-третє, пам’ятник чомусь встановлено лицем до будівлі ОДА і задом до проспекту, і тому всі, хто в’їжджають в центр міста з боку Олексіївки бачать в першу чергу кінський зад. Тому можна вважати, що достойного пам’ятника засновникам міста в Харкові немає.

Можливо, міська влада на місці знесеного пам’ятника вирішить встановити пам’ятник першим поселенцям, і якщо це відбудеться, то цей пам’ятник міг би виглядіти так:

Monument_nature— Monument-founder

Але останнє слово в цьому питанні, безперечно, має належати жителям міста.


Запись опубликована в рубрике Харківські новини. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

2 комментария Що буде встановлено на місці пам’ятника?

  1. Virtual server говорит:

    Цей перелік можна доповнити . Наприклад, пам’ятник Марксу на території фабрики «Рошен». Якщо це не символ комунізму, то що?

    Ответить
  2. womanblog говорит:

    Бориспільці пропонують замість Леніна поставити пам’ятник Павлові Чубинському . Автор тексту до українського гімну народився в їхньому місті.

    Ответить

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *